Інцидент між Індією та Пакистаном 22 квітня розпочався з терористичного нападу в індійській частині Кашміру, внаслідок якого загинули 26 цивільних. Індійський уряд одразу звинуватив Пакистан у підтримці збройних формувань, після чого ввечері наступного дня Військово-повітряні сили Індії здійснили масштабні удари по об’єктах уздовж пакистанського кордону. Ці перші авіаудари пройшли глибше за будь-які попередні операції за останні півстоліття, наближаючись до баз, які пов’язують із діяльністю терористів, що дало Індії привід заявити про «успішну операцію».
Однак уже в перші години протистояння стало зрозуміло: ударів літаками виявилося недостатньо для швидкого завершення кризи. Обидві авіації опинилися в небі одночасно, обстрілюючи одна одну й підтримуючи наземні позиції зенітними батареями. Індія втратила кілька сучасних винищувачів, а Пакистан повідомив про поранених і технічні пошкодження об’єктів уздовж лінії контролю. Уряд Індії стверджував про 100 ліквідованих «терористів», тоді як офіційний Ісламабад називав цифру близько 30 — приклад суперечливих даних на тлі медіа-блокад та дезінформації.
Другого дня ескалації Індія повідомила про відбиття спроби Пакистану завдати нічного ракетно-дронового удару по дванадцятьох прикордонних містах. У відповідь Нью-Делі вирішив знищити ключові об’єкти протиповітряної оборони в Лахорі — крок, який стратеги характеризували як «підготовку до більш масштабної операції»: знищення ППО відкриває коридор для дальніх ударів. Ця дія змусила пакистанське командування відреагувати рішуче, але офіційно Пакистан усіляко заперечував свою причетність до нічних атакам, підштовхуючи аналітиків до двох версій подій: або йдеться про провокаційний «розвід-удар», або про спробу помсти, яка не досягла результату.
У ніч на четвер військові обидвох країн перейшли до безконтактної війни: сотні безпілотників третього покоління – ударних «Shahed» і «Harop» – одночасно з’явилися в повітрі над кордоном, виконуючи завдання розвідки та знищення наземних цілей. Індійські ППО збили значну частину дронів, проте декілька безпілотників досягли своїх мішеней на авіабазах і складах боєприпасів. У Пакистані зафіксували пошкодження аеродромів біля Мурідке та стратегічного штабу в Ісламабаді.
Водночас у Нью-Делі підтвердили, що їхня відповідь також вдарила по пакистанських військових аеродромах та артилерійських батареях. Ключовий момент ескалації настав тоді, коли міжнародні спостерігачі та дипломати заговорили про загрозу зіткнення ядерних держав. США, Саудівська Аравія та інші країни Перської затоки в терміновому порядку ініціювали телефонні переговори з керівниками обох держав. Лише після цього наприкінці суботи було оголошено про одностороннє припинення вогню з обох боків.
Незважаючи на тимчасову паузу, головні драйвери кризи залишаються актуальними. Індія та Пакистан не відновили посольських контактів, а питання водного договору щодо річок Ганг–Брахмапутра досі стоїть на порядку денному як потенційний «акт війни» за будь-які обмеження водопостачання. Прихильність уряду Нарендри Моді до культурного й політичного маргіналізму мусульман і, навпаки, затята ісламізація пакистанських збройних сил створюють середовище постійної взаємної загрози.
Спеціалісти з оборонних технологій вказують, що подальша гонка за безпілотниками й ракетами середньої дальності лише ускладнить контроль над ескалацією: дешеве масове виробництво та автономність дронів дають ілюзію безпечного застосування сили без людських втрат. Водночас історія показує: навіть «легкі» сутички здатні виходити з-під контролю, коли задіяні дві ядерні держави. Генерал-лейтенант у відставці Вед Пракаш Маллік попереджає: «Наступним кроком може стати удар по цивільній інфраструктурі великого міста, що призведе до гуманітарної катастрофи та відповіді на ще вищому рівні».
Завершена перемир’ям перерва вогню була меншою, аніж пауза: обидві сторони зберегли бойову готовність на найвищому рівні й сигналізували, що будь-які нові провокації спричинять удар «так у відповідь». У сучасних умовах дискусії про дипломатичні шляхи розв’язання конфлікту загрожують залишитися деклараціями, поки не буде знято фундаментальних причин недовіри: технологічних, ідеологічних та ресурсних.
Отже, чотириденний спалах військових дій між Індією й Пакистаном наочно продемонстрував, що старі моделі стримування втрачають ефективність у світі автономних дронів і швидких ракетних ударів. Надійним запобіжником проти нових зіткнень залишається лише посилена міжнародна дипломатія й жорсткий контроль над передачею військових технологій, оскільки будь-який наступний інцидент може стати критичною сходинкою до невідворотної кризи з глобальними наслідками.
