Міжнародна організація праці оприлюднила один із найтривожніших економічних прогнозів останніх місяців. Якщо через конфлікт на Близькому Сході ціни на нафту зростуть приблизно на 50% вище середнього рівня початку 2026 року, світова економіка може втратити до 14 мільйонів робочих місць уже цього року і до 38 мільйонів — до 2027-го.
Це не просто абстрактні макроекономічні оцінки. Насправді йдеться про механізм, який світ уже неодноразово проходив у минулому: різкий стрибок цін на енергоносії запускає ланцюгову реакцію — дорожчає виробництво, падає споживання, сповільнюється торгівля, скорочуються інвестиції, а бізнес починає економити на працівниках.
Саме тому війни на Близькому Сході традиційно мають глобальні наслідки навіть для країн, які не беруть участі у конфлікті. Нафта залишається базовою “кровоносною системою” світової економіки, а будь-який удар по її стабільності миттєво поширюється на транспорт, промисловість, продовольство та ринок праці.
За попереднім аналізом «Дейком», нинішня ситуація особливо небезпечна через те, що світ входить у нову кризу вже після кількох років накопиченого виснаження — пандемії, інфляційного шоку, війни Росії проти України та глобальної торговельної нестабільності.
Економіки багатьох країн сьогодні значно менш стійкі до нового енергетичного удару, ніж були десять чи двадцять років тому. Саме тому навіть відносно короткострокове подорожчання нафти може мати непропорційно великі наслідки.
МОП прогнозує не лише втрату робочих місць, а й падіння реальних доходів населення. За оцінками організації, світ може втратити до трьох трильйонів доларів трудових доходів уже до 2027 року. Це означає одночасне скорочення купівельної спроможності, зростання бідності та посилення соціальної напруги.
Особливо вразливими називають арабські країни та регіон Азії й Тихого океану. Причина очевидна: саме ці економіки найбільш інтегровані у нафтову логістику Перської затоки, морські торговельні маршрути та трудову міграцію, пов’язану з державами Близького Сходу.
Але наслідки не обмежаться лише цими регіонами. Європа, США та Китай також залишаються залежними від глобальної стабільності енергетичних поставок. Особливо небезпечною ситуація стає через ризики навколо Ормузької протоки — одного з головних маршрутів світового нафтового експорту.
Саме тому навіть чутки про нову ескалацію між Іраном, США та Ізраїлем уже впливають на ринки. Інвестори дедалі більше бояться сценарію, за якого Близький Схід перетвориться не на локальний конфлікт, а на тригер глобальної економічної рецесії.
Показово, що МОП говорить не лише про безробіття, а й про скорочення робочого часу. Це один із перших симптомів економічного охолодження: компанії намагаються не одразу звільняти працівників, а спочатку урізати години роботи, бонуси та виробничі плани.
Фактично світ може зіткнутися з новою хвилею “прихованої рецесії”, коли економічне уповільнення ще не виглядає катастрофічним у статистиці ВВП, але вже різко б’є по доходах населення та ринку праці.
На цьому фоні особливо помітною стає глобальна взаємозалежність криз. Війна Росії проти України вже створила енергетичний шок для Європи. Тепер потенційне загострення на Близькому Сході може накластися на ще не завершене відновлення світової економіки.
У результаті формується нова реальність: геополітичні конфлікти дедалі менше залишаються “регіональними”. Один удар по нафтовій інфраструктурі чи блокування морського маршруту здатні впливати на зарплати, зайнятість і рівень життя людей за тисячі кілометрів від зони бойових дій.
І саме це сьогодні є головним сигналом звіту МОП. Світова економіка входить у період, де війни знову починають безпосередньо визначати не лише політику чи безпеку, а й повсякденне життя сотень мільйонів людей — від вартості бензину до шансу зберегти роботу.
