Українська металургія отримала новий серйозний виклик на європейському ринку. З 1 липня Європейський Союз запровадив оновлені правила імпорту сталі, значно скоротивши обсяги продукції, яку Україна може постачати без сплати мита.
За новими умовами, українські виробники отримали можливість безмитно експортувати до ЄС лише близько 1,05 млн тонн сталевої продукції на рік. Це приблизно на 60% менше, ніж українські металурги фактично поставили до Європи у 2025 році.
Рішення стало частиною масштабного механізму захисту європейського ринку від надлишку сталі у світі, насамперед продукції з Китаю. Однак через нові правила під удар потрапила і українська промисловість, яка працює в умовах війни, руйнувань та постійних логістичних проблем.
Чому ЄС скоротив сталеві квоти
Європейська комісія вирішила майже вдвічі зменшити загальний обсяг безмитного імпорту сталі — з 39 млн тонн до 18,3 млн тонн на рік.
Причиною стало прагнення захистити європейських виробників від дешевої продукції з країн, де існують великі надлишкові виробничі потужності та державна підтримка металургійного сектору.
Половину нової квоти — приблизно 9,15 млн тонн — зарезервували для держав, які мають угоди про вільну торгівлю з ЄС.
До цієї групи входять Україна, Велика Британія, Туреччина та Південна Корея.
Однак навіть для цих партнерів умови стали жорсткішими. Їхні індивідуальні ліміти скоротилися приблизно на третину.
Постачання понад встановлені обсяги тепер оподатковуються митом у 50%. Раніше ставка становила 25%, що вже створює значні труднощі для експортерів.
Україна отримала одні з найжорсткіших обмежень
Спочатку ситуація для України могла бути ще складнішою.
За попереднім варіантом розподілу квот країні планували залишити лише 713 тисяч тонн сталі на рік. Це означало б втрату близько 73% експорту металопродукції до Європейського Союзу.
Деякі країни ЄС закликали зробити виняток для України через війну.
Естонія, Латвія та Литва звертали увагу Єврокомісії на те, що українська промисловість перебуває в унікальних умовах і не може розглядатися так само, як звичайні експортери з інших країн.
Попри це, фінальне рішення передбачило лише збільшення української квоти до 1,05 млн тонн.
Цей показник усе одно означає втрату приблизно 60% експорту порівняно з 2025 роком, коли українські металурги навіть під обстрілами та в умовах енергетичних проблем змогли збільшити поставки до ЄС до 2,65 млн тонн.
Мільярдні втрати для української економіки
Аналітики попереджають, що наслідки нових квот можуть бути відчутними не лише для металургійних підприємств.
За оцінками Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, потенційні втрати галузі можуть становити близько 1,2 млрд доларів на рік.
У GMK Center прогнозують, що скорочення експорту сталі може становити від 1,3 до 1,5 млн тонн.
Це означає втрату приблизно 850 млн — 1 млрд доларів валютної виручки щорічно.
Найбільше ризикують постраждати виробники листового прокату, де можливе скорочення виробництва на 35–40%.
Експорт довгомірного прокату може зменшитися приблизно на 65%, а квота на порожнисті профілі скоротилася майже на 85%.
Проблема вдарить не лише по металургах
Металургія є однією з ключових галузей української економіки, тому скорочення експорту матиме наслідки для багатьох суміжних секторів.
Зменшення виробництва означає менше замовлень для транспортної галузі, зокрема для залізничних перевезень.
Також можуть постраждати машинобудування, енергетика та компанії, які працюють навколо великих промислових підприємств.
Експерти наголошують: металургія формує значну частину валютних надходжень України, а її стабільність має стратегічне значення для економічного відновлення після війни.
Подвійний удар: квоти та вуглецеві правила
Окрім нових обмежень на імпорт, українські металурги стикаються ще з одним викликом — європейським механізмом вуглецевого регулювання CBAM.
Поєднання квот і нових екологічних вимог може зробити українську продукцію менш конкурентною на європейському ринку.
Особливо складно конкурувати з виробниками з країн, де металургія отримує значну державну підтримку або має нижчі витрати на енергію.
За оцінками галузевих експертів, виробники з Індії, Туреччини та Китаю мають значні переваги через субсидії та дешевші ресурси.
Українським металургам складно знайти альтернативні ринки
Перенаправити втрачений експорт в інші регіони буде непросто.
Світовий ринок сталі вже має значний надлишок продукції. За оцінками OECD, глобальний профіцит може становити 500–700 млн тонн.
Це означає, що конкуренція за нових покупців буде надзвичайно жорсткою.
Навіть на внутрішньому ринку Україна стикається із тиском імпорту.
Частина металопродукції з Туреччини за останні роки значно збільшила свою присутність в Україні.
Бізнес звинувачує ЄС у неправильному підході
Українські металургійні компанії заявляють, що нові квоти не враховують реалії війни.
У компаніях наголошують: період, який Єврокомісія використала для розрахунку квот, був найскладнішим для української промисловості.
У 2022–2024 роках підприємства втрачали потужності через руйнування, блокування портів та проблеми з логістикою.
Водночас у 2025 році ситуація почала поступово відновлюватися, але нова система квот фактично не врахувала цей фактор.
Окремі виробники також заявляють про помилки у розрахунках щодо окремих категорій продукції.
Що може зробити Україна
Експерти вважають, що Києву необхідно посилити торговельну дипломатію та домагатися перегляду квот.
Головний аргумент України — особливий статус держави-кандидата на вступ до ЄС і надзвичайні умови, у яких працює промисловість.
Українська сторона вже має досвід перегляду торговельних обмежень у відносинах із Євросоюзом щодо інших секторів.
Тепер головним завданням стане переконати партнерів, що українська металургія не є частиною проблеми надлишкового виробництва сталі у світі, а навпаки — важливим елементом майбутнього відновлення Європи.
Для галузі найближчі місяці можуть стати вирішальними. Від того, чи вдасться змінити правила експорту, залежить не лише доля окремих підприємств, а й здатність України зберегти один із ключових промислових секторів під час війни та післявоєнної відбудови.
