Нові джерела для відбудови житла: ставка на місцеві бюджети
В Україні продовжують шукати додаткові фінансові ресурси для програми “єВідновлення”, яка має допомагати громадянам відновлювати або втрачати житло через війну. Обсяг потреб залишається значним, а державних і міжнародних коштів недостатньо, щоб швидко закрити всі запити.
У парламенті дедалі активніше обговорюють залучення ще одного джерела фінансування — місцевих бюджетів. Ідея полягає в тому, щоб громади самі брали участь у компенсаційних програмах і таким чином прискорювали процес відновлення житла для своїх мешканців.
Голова парламентського комітету з питань організації державної влади та місцевого самоврядування Олена Шуляк зазначає, що механізм компенсацій за зруйноване та пошкоджене житло вже працює три роки, однак його ефективність напряму залежить від наявності коштів.
Проблема не в сертифікатах, а у фінансуванні
За словами Шуляк, сама система житлових сертифікатів і компенсацій вже законодавчо запущена, але ключова складність полягає у фінансовому наповненні. Без реальних грошей навіть оформлений сертифікат не вирішує проблему людей, які втратили житло.
Держава продовжує шукати ресурси як серед міжнародних партнерів, так і всередині країни. Частину фінансування вже забезпечують міжнародні інституції: зокрема, Світовий банк підтримує компенсації за пошкоджене житло, а Банк розвитку Ради Європи — сертифікати для повністю зруйнованого житла.
Але масштаби руйнувань настільки великі, що цього недостатньо для швидкого відновлення житлового фонду.
Як до програми хочуть залучати громади
Нова ідея полягає у тому, щоб активніше включати до фінансування місцеві бюджети. Такий підхід уже частково працює в інших державних програмах, зокрема в “єОселі”, де окремі міста та області компенсують частину першого внеску або кредитних умов для громадян.
Серед прикладів називають Кривий Ріг, Тернопіль та Миколаїв, де місцева влада вже долучається до підтримки мешканців.
Окремо розглядається потенціал громад із тимчасово окупованих територій. Попри складну ситуацію, вони продовжують отримувати певні податкові надходження від зареєстрованого бізнесу і можуть спрямовувати ці кошти на житлові програми для своїх переселенців.
Як приклад згадуються громади Луганської області, де вже реалізують програми підтримки ВПО, зокрема виплати на перший внесок у межах “єОселі” та окремі ініціативи для людей старшого віку.
Житло для переселенців як окремий напрям політики
Ще один напрям, який розглядається, — будівництво житла для мешканців тимчасово окупованих або зруйнованих міст у безпечніших регіонах України. Один із прикладів — проєкт із створення окремого житлового кварталу для переселенців з Маріуполя у партнерстві з Білою Церквою.
Такі рішення покликані не лише забезпечити людей дахом над головою, а й сформувати нові соціальні простори, де переселенці зможуть відновлювати своє життя в більш стабільних умовах.
Нові законодавчі зміни для прифронтових територій
У парламенті також працюють над окремим механізмом для регіонів, які перебувають у зоні активних бойових дій або зазнали масштабних руйнувань. Йдеться про законопроєкт, який дозволяє визнавати непридатними для проживання не окремі будинки, а цілі вулиці, квартали або навіть населені пункти.
Такий підхід має суттєво спростити процедури отримання компенсацій і житлових сертифікатів, адже в багатьох випадках детальне обстеження кожного об’єкта просто неможливе.
Очікується, що це дозволить швидше ухвалювати рішення і зменшити бюрократичне навантаження на комісії, які працюють у прифронтових регіонах.
Підтримка ВПО через ринок праці
Окремо в Україні діє програма підтримки роботодавців, які працевлаштовують внутрішньо переміщених осіб. Бізнес отримує компенсації у розмірі мінімальної заробітної плати за кожного найнятого працівника зі статусом ВПО.
За даними Державного центру зайнятості, цією програмою щороку користуються тисячі роботодавців, що допомагає інтегрувати переселенців у ринок праці та зменшувати навантаження на соціальні виплати.
Висновок: пошук балансу між ресурсами і потребами
Розширення джерел фінансування “єВідновлення” демонструє, що держава шукає нові моделі вирішення житлової кризи. Залучення місцевих бюджетів може стати важливим елементом системи, але водночас піднімає питання рівності можливостей між громадами.
У будь-якому випадку, житлове відновлення залишається однією з ключових задач найближчих років, де поєднуються державні, міжнародні та місцеві ресурси.
